Як екс-голова Коростишівської РДА роздав 150 гектарів земель

На жаль, магнетизм землі, товару незмінно престижного, такий великий, що операція під назвою «земля» продовжує набирати обертів. Житомирщина – не виключення.

Не так давно громадськості стала відома новина про те, що в Коростишеві, незважаючи на протести прокуратури, голова райдержадміністрації О. Никитюк незаконно роздав близько 150 (!) гектарів земель державної власності. Житомирською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушено кримінальну справу за зловживання службовим становищем. Не дивлячись на те, що ситуація, яка склалась в Коростишівському районі в земельній сфері, є предметом перманентної активності правоохоронних органів, результати їхньої роботи, вочевидь, кладуться під високе державне сукно. Пан Никитюк почуває себе безкарно та, займаючи високу посаду, продовжує нести важкий «тягар турбот» про народ.

Звідки ростуть «ноги»?

Никитюк Олександр Андрійович з січня поточного року призначений заступником голови – керівником апарату Житомирської облдержадміністрації.

В історію Коростишева Никитюк увійшов як рекордсмен із розкрадання державних коштів, хоч на посаді голови районної адміністрації він не пробув й року (з травня 2010 по січень 2011 року). Його «добрі» справи – вивіз піску із Стрижівки на десятки мільйонів гривень, дерибан лісу… (цей список можна продовжувати) – відомі багатьом. Але у нас, як завжди, усі мовчать і роблять вигляд, що нічого такого не було. Знаєте ж приказку: своїм – усе, чужим – закон? То чи вдасться пану Никитюку вийти сухим із води, чи будуть покарані головні фігуранти, а не цапи відбувайла – покаже час. Але варто врахувати той факт, що Никитюк у тісних стосунках з губернатором області Рижуком – їх об’єднує не лише робота, а й родинні зв'язки.

Де ж земелька?

Найбільш резонансне розпорядження голови Коростишівської РДА, яке набуло розголосу, стало рішення про приватизацію землі, що перебуває у користуванні державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Більковецьке». Внаслідок прийняття завідомо неправомірних розпоряджень незаконно та безоплатно передано у власність землі державної власності. Збиток, завданий державі за один гектар, сягає близько 70 тисяч гривень. А обрахувавши усі 150 гектарів роздерибанених земель, можна лишень уявити, яка семизначна сума з'явилася б…

Голова РДА свідомо закрив очі на той факт, що процес приватизації даного підприємства був неможливий. Рішення про приватизацію державних сільськогосподарських підприємств приймають органи виконавчої влади, залежно від підпорядкування підприємств – у даному випадку це регіональне відділення Фонду держмайна України в області. Воно ж, у свою чергу, у 2009 році скасувало наказ щодо приватизації «СГП «Більковецьке», яке перебувало в управлінні Міністерства аграрної політики України. Тобто, розпорядження голови було прийнято всупереч будь-яким заборонам та нормам земельного законодавства.

Тому дам, тому не дам…

У разі можливості приватизації підприємства земельні ділянки «Більковецького» мали б передатися його працівникам, пенсіонерам з їх числа, працівникам закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території Більковецької сільської ради. Та власниками стали аж ніяк не працівники, пенсіонери, чи односельчани, а в основному мешканці м. Києва та його околиць (мабуть, правда, що долар старший усіх).

Голова РДА своїм розпорядженням надав дозвіл на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою їх безоплатної передачі у власність. Землю виділено для ведення особистого селянського господарства виключно поблизу автошляху Київ-Чоп – ласий шмат для загребущих рук. Як з’ясувалося, щасливі власники вже не вперше використовували своє право на безоплатну приватизацію, однак в черговий раз отримали земельні ділянки – знову ж таки безкоштовно і для тих же цілей.

Подібних випадків по нашій країні не злічити, левова частка розбазарених земель залишається без уваги правоохоронних органів. Та найбільш сумно, що за цим усім проглядаються інтереси вельми високих міських посадовців. Спостерігаючи за масштабами беззаконня та обкрадання людей, задаєшся питанням – невже наші громадяни настільки безпорадні та лякливі, що ладні до кінця своїх днів терпіти беззаконня та давати безкарно оббирати себе тим, кого самі обрали?

Р.S: І наостанок пригадалися слова славнозвісного мульташного героя Вінні-Пуха: «Лучший подарок, по моему, мед! … А мед – я никак не пойму, в чем секрет…мед если есть – то его сразу нет!». Тільки слово «мед» дуже хочеться замінити на «земля»!